Проти темряви просвітництва

Існує рух, який називає себе «Темне просвітництво». Цей термін звучить парадоксально — хіба просвітництво не було тим світлом, яке звільнило людство від невігластва та авторитаризму? Так — але саме в цьому і полягає суть.

Так зване «Dark Enlightenment», термін, введений у 2000-х роках британським філософом Ніком Лендом, ставить під сумнів основні принципи класичного просвітництва. Його прихильники — часто технократи, елітаристи чи авторитаристи — вважають, що демократія зазнала краху, рівність є ілюзією, а людським суспільством краще управляти розумні еліти.

Те, що продається як «реалізм», насправді є холодним нігілізмом: свобода лише для сильних, порядок через контроль, а люди — лише як точки даних. Мета? Ефективна, очищена держава — не для всіх, а для тих, хто її «заслуговує».

Цей рух зростає — здебільшого в тіні. Його вплив на політичні дискурси, особливо в американській сфері, не можна недооцінювати. У частинах інтернету його святкують як «контрпросвітництво»: раціональне, холодне, безкомпромісне. Філософія для машино-людей.

Але чого бракує — це людини.

Людина — не алгоритм

Свобода — це більше, ніж право бути сильним. Це здатність сказати «ні» — навіть власній владі. Це можливість обмежити себе не через слабкість, а через прозріння.

Той, хто абсолютизує свободу — і відмовляє в ній іншим — стає рабом власної ідеології. Свобода, яка застосовується лише до себе, — це не свобода, а насильство.

Справа не в тому, щоб повернутися до старого просвітництва. Воно теж було неповним — надто розумоцентричним, надто універсалістським, надто інструменталізуючим.

Але відповіддю на холодний світогляд не може бути ще більше холоду. Відповідь — у теплі, міруванні, відповідальності.

Новий шлях — не слабкий, а свідомий

Нам потрібне мислення, яке розглядає людину не як проблему, а як можливість. Мислення, яке не закінчується системами, а починається з відносин.

Це включає:

• Здатність витримувати протиріччя — без їхнього негайного знищення.
• Готовність ставити під сумнів себе — а не тільки інших.
• Сміливість вимагати свободи не лише для себе, а й витримувати її для іншого.

Нам не потрібна нова еліта. Нам потрібна нова скромність — у мисленні, прийнятті рішень, у бутті.

І якщо хтось каже: «Людина погана, демократія зазнала краху, нам потрібна ясність замість хаосу», слід відповісти: «Ти, можливо, говориш із розчарування. Але якщо ти перестанеш вірити в людину — ти перестанеш бути частиною вирішення».

Просвітництво без співчуття — сліпе. Влада без міри стає насильством. А свобода без зв’язків — самотністю.

Людині не потрібна система, яка її контролює. Їй потрібен порядок, що зростає з неї самої — зі здатності до прозріння, відповідальності та турботи.

Більше контролю — не вирішення. Потрібно більше людяності.