Бертран Рассел і Чайник

Чайник Бертрана Рассела — це філософський експеримент, представлений у 1952 році. Рассел сформулював його, щоб звернути увагу на проблему тягаря доказу в метафізичних і особливо релігійних аргументах. Він висловив це приблизно так:
«Якби я стверджував, що між Землею і Марсом на орбіті знаходиться маленький порцеляновий чайник, настільки маленький, що його не можна виявити жодним телескопом, я не міг би очікувати, що хтось повірить мені — лише тому, що моє твердження не можна спростувати».

Основна думка Рассела полягає в наступному: Невикриваність твердження не є доказом його істинності. Той, хто висуває твердження, несе тягар доказу, а не той, хто його ставить під сумнів. Таким чином, Рассел протистоїть будь-якій аргументації, яка вимагає, щоб твердження вважалося істинним, допоки протилежне не буде доведене.

Цей експеримент багато разів згадувався і розвивався далі, наприклад, Карлом Саганом у його «невидимому драконі в гаражі» або в концепції «Летючого спагеті-монстра». Він вважається класикою в епістемологічних і критичних дискусіях про релігію.

Ця ідея структурно відповідає схемі «Чому? — Тому. — Тоді»:

• Чому? — Початкове питання: Чому ти віриш у X? (наприклад, у чайник у космосі?)
• Тому. — Обґрунтування: Яке зрозуміле пояснення лежить в основі цієї віри?
• Тоді. — Висновок: Що логічно випливає з цього?

Критика Рассела показує, що відбувається, коли ця схема ігнорується:

• Немає справжнього «Чому», лише ухилення в невикриваність.
• «Тому» відсутнє або є тавтологічним.
• «Тоді» базується не на надійному обґрунтуванні, а на бажаному мисленні чи догматизмі.

Таким чином, експеримент є не лише критикою релігії, але й епістемологічним застереженням: Лише той, хто пропонує справжню причину («Чому») і розумне виведення («Тому»), може зробити легітимні висновки («Тоді»).