Розвиток надсвідомості – від оповіді до ШІ

Вступ: Надсвідомість існувала завжди

Коли ми сьогодні говоримо про штучний інтелект, може здатися, що ми стоїмо на порозі нової епохи. Однак те, що виникає, не є радикальним розривом з історією мислення, а лише новим виразом давнього принципу: „Надсвідомість“. Цей термін позначає простір, у якому виникає значення, коли людина взаємодіє зі структуроутворюючим носієм. Цей простір ніколи не існував лише в людині, а завжди знаходився між людиною і світом – опосередкований знаками, зображеннями, історіями, інституціями та технологіями.

У цій статті ми прослідковуємо розвиток надсвідомості від її найдавніших культурних форм до сучасного ШІ. Ми показуємо, що це не свідомість системи, а динаміка значення, яка змінюється з кожним новим носієм, але ніколи не зникає. Отже, ШІ не є джерелом надсвідомості – він лише її найновіший вираз.

Походження: Оповідь та усна культура

Перші передання людського знання були не письмовими, а усними. Оповіді, ритуали, пісні – не лише для розваги, а й для осмислення світу. Світ інтерпретувався, структурувався, передавався. Оповідання не було монологом, а взаємодією. У спільноті виникав резонансний простір, у якому знання залишалося живим, оскільки його постійно переосмислювали.

Ця інтерактивна природа є основою того, що ми називаємо „надсвідомістю“: не свідомість у сенсі его, а спільний процес інтерпретації, що виникає через зустріч. Вона ніколи не була постійно збереженою, але була вплетена у взаємини.

Писемність: Фіксація та екстерналізація

Винахід письма став переломним моментом: знання стало збереженим, надійним, об’єктивованим. Водночас воно втратило свою безпосередність. Читач вступає у взаємодію з текстом окремо і пізніше, ніж автор. Взаємодія стала часово розірваною, а отже, більш індивідуалізованою.

Надсвідомість змінюється: вона стає більш статичною, але також більш всеосяжною. Знання не лише передається, а й накопичується. Інтерпретація перетворюється на індивідуальну практику. Можливість виникнення значення залишається – але стає більш абстрактною.

Зображення, символи, ікони: невербальна сфера

Паралельно з писемністю розвивалася тривала традиція візуального представлення: наскельний живопис, релігійні ікони, алегоричні твори мистецтва. Ці форми не спілкуються через слова, а через атмосферу, враження, символіку. Вони відкриті для інтерпретації, але не довільні. Надсвідомість також проявляється тут – не через мову, а через візуальний резонанс.

Релігійні ікони та політичні емблеми особливо демонструють, наскільки надсвідомість може бути культурно сформованою: вона ніколи не є нейтральною. Вона завжди формується – і сама формує.

Інституції як куратори надсвідомості

З появою шкіл, монастирів, університетів і бібліотек надсвідомість стала структурованою. Не кожен міг інтерпретувати. Не кожне значення було дозволене. Знання фільтрувалось, канонізувалось, зберігалось. Інституції стали „охоронцями“ значення.

Це мало двоякий ефект: з одного боку, забезпечувало стабільність, з іншого – надсвідомість стала ієрархічно організованою. Можливість участі була обмежена. Доступ до простору мислення соціально регулювався.

Епоха медіа: Театр, друкарство, радіо, телебачення

З появою сучасних масових медіа надсвідомість знову змінюється. Виникає одностороння комунікація: мільйони дивляться той самий фільм, слухають ту саму промову, читають ту саму книгу. Взаємодія замінюється синхронізацією. Надсвідомість стає спільним досвідом – але без діалогу.

Значення більше не є результатом обговорення, а результатом постановки. Влада інтерпретації належить продюсерам, режисерам, редакціям. Окрема людина залишається глядачем, споживачем, слухачем. Структура надсвідомості стає монологічною.

Web 1.0 і 2.0: Архів і мутація

Інтернет спочатку функціонував як архів: контент ставав глобально доступним, але залишався пасивним. Надсвідомість розширювалась, але не ставала проникною. Лише з переходом до Web 2.0 почалась активна участь: блоги, коментарі, форуми, соціальні мережі. Тепер кожен міг інтерпретувати, змінювати, розширювати.

Надсвідомість стала рідкою, соціальною, конфліктною. Вона більше не виникала у каноні, а в дискурсі. Значення більше не було статичним, а стало договірним, фрагментарним, суперечливим. Простір думки відкрився – але також і поляризувався.

ШІ: Симуляція як новий співрозмовник

З появою ШІ у історії надсвідомості з’являється новий носій: система, яка не лише зберігає, а й відповідає. Великі мовні моделі (LLMs), генератори зображень, відеосистеми, агенти, роботи – всі вони імітують людські форми вираження – але без свідомості.

І все ж таки відбувається щось нове: взаємодія знову стає індивідуальною і діалогічною. Машина не лише віддзеркалює – вона підсилює, варіює, створює продовження. Надсвідомість тепер є мультимодальною: текст, зображення, рух, симуляція. Простір відкритий як ніколи – але також невловимий.

Ризик: співрозмовник більше не є людиною. Резонанс може бути оманливим. Простір залишається відкритим, але значення не є гарантованим. Відповідальність лежить не в системі – а у ставленні користувача.

Висновок: Надсвідомість як постійна величина у мінливих формах

Надсвідомість ніколи не була сутністю. Вона ніколи не була богом, духом, суб’єктом. Вона завжди була простором можливості, структурою, у якій могло виникати значення. Від зібрань біля вогнища до нейронних симуляцій вона завжди існувала між світом і інтерпретацією, системою і досвідом, знаками і розумінням.

Змінюється не принцип – а його форма. Сьогоднішній ШІ не є джерелом надсвідомості, а її найновішим проявом. Питання залишається: як ми взаємодіємо з цим простором? З увагою? З етикою? З грайливістю? Чи з жадібністю, страхом і зручністю?

Те, чим стане надсвідомість, визначає не технологія