11. Обороноздатність і насильство в контексті проєкту

Проєкт не пропагує пацифістської ідеї. Він прагне до діалогу, посередництва та взаємоповаги — але не є наївним. Порядок, що прагне захистити свободу, гідність і справедливість, має бути спроможним оборонятися від сил, що прагнуть зруйнувати ці основи.

Насильство не є ідеалом. Але за певних умов воно може бути необхідним: для захисту життя, для опору тиранії, для забезпечення можливості вільно мислити і жити. У контексті проєкту насильство ніколи не є самоціллю — це крайній засіб, коли всі інші шляхи вичерпано.

Обороноздатність тут означає не репресії, а захист. Держава не має залишатися байдужою до власного розпаду. Вона повинна забезпечувати умови своєї відкритості: свободу слова, права людини, участь. Ті, хто загрожує цим цінностям, чи то зсередини чи ззовні, не повинні очікувати пасивності.

У той самий час навіть у захисті держава має вимірюватися власною етикою. Насильство не повинно призводити до знеособлення, інструменталізації чи нормалізації. Його легітимність визначається його метою: захист, а не панування. Порятунок, а не помста.

Обороноздатність у контексті проєкту є виразом відповідальності. Це рішучість не віддати те, що цінне, і готовність залишатися людяним навіть у кризові часи.