12. Економічний порядок в контексті проєкту

Економіка служить життю — а не навпаки. У контексті проєкту економіка не є автономною системою, що організовується за логікою прибутку і конкуренції, а структурою, призначеною для забезпечення людських потреб і суспільної участі.

Кожна людина має право на існування, яке не залежить від продуктивності, адаптації чи ринкової спроможності. Це право реалізується через безумовний базовий дохід, що забезпечує існування та свободу. Праця при цьому стає можливістю — а не обов’язком.

У проєктному розумінні цінність створюється не головним чином через гроші, а через енергію, час, сенс і взаємини. Економічний порядок має оцінюватися за тим, чи служить він спільному благу, а не за тим, чи генерує він зростання.

Замість оподаткування праці, у контексті проєкту оподатковується споживання: там, де реалізується цінність, також йде внесок у фінансування суспільного блага. Це створює справедливість, прозорість і новий зв’язок між індивідом і суспільством.

Економічний порядок визнає продуктивність, але не поклоняється їй. Він створює ринки, але не відкидає нікого. Він сприяє підприємництву, але прив’язує власність до спільного блага. Він не є плановою економікою, не є неоліберальним, але є орієнтованим на людину.

Його мета — не ефективність, а гідність. Не конкуренція, а участь. Не зростання, а сенс.