13. Робота в контексті проєкту

Робота, як її розуміє проєкт, — це не центр життя, а прояв людської творчої сили. Вона має цінність тоді, коли здійснюється добровільно, приносить сенс і сприяє розвитку — а не тоді, коли виникає через примус, страх за існування чи тиск суспільства.

Проєкт не розділяє поняття роботи на оплачувану і інші форми людської діяльності. Він визнає догляд, освіту, художню творчість, рефлексію і побудову стосунків як повноцінний внесок у суспільство. Робота — це не те, за що платять, а те, що слугує життю.

У світі, де автоматизація й діджиталізація все більше усувають необхідність людської праці, стає очевидним: примушення до роботи — «Хто не працює, той не їсть» — є етично неприпустимим. Проєкт виступає за безумовний базовий дохід, що звільняє людей від цього примусу і дозволяє знайти власний шлях до ефективності.

Робота не має визначати цінність і гідність. Вона має надавати можливості, а не дисциплінувати. Суспільство, яке оцінює своїх членів лише за продуктивністю, неправильно розуміє людську сутність. Суспільство, яке створює простір для дозвілля, самореалізації та діяльності без мети, віддає шану людині.

У контексті проєкту робота є пропозицією — не судженням. Формою дару — не підкорення.