7. Розуміння держави в контексті проєкту

Держава, як її розуміє проєкт, не є самоціллю, не є священним порядком і не є інституцією влади. Це етично обґрунтована структура, створена для забезпечення людської свободи, справедливості й гідності. Вона існує не заради себе самої, а для створення умов, за яких люди можуть жити відповідально і на рівних.

Проєкт уявляє державу не як правителя, а як модератора. Вона забезпечує справедливі процедури, вирішує конфлікти, захищає слабких і гарантує права. Це не рамки примусу, а платформа для участі. Її легітимність походить не з традиції, а зі згоди вільних, мислячих людей.

Держава в контексті проєкту повинна бути обороноздатною — не проти думок, а проти тих, хто хоче зруйнувати основи людської гідності та свободи. Ця обороноздатність не є проявом жадання влади, а етичної відповідальності. Вільна держава не може бути байдужою до власного саморозпуску.

Водночас держава не повинна моралізувати чи поводитися ідеологічно. Вона не повинна нав’язувати спосіб життя чи привілеювати жодної думки. Вона повинна захищати різноманітність, дозволяти незгоду і сприяти змінам. Її роль — не батька чи вчителя, а посередника, що забезпечує справедливі умови.

У контексті проєкту держава є етично мотивованою інфраструктурою для справедливості й свободи. Вона не повинна стояти над людиною, а має оцінюватися за її гідністю. Її сила проявляється не в контролі, а у довірі.