Від Маркса до Путіна: Континуїтет російської зовнішньої політики

Карл Маркс здебільшого відомий як теоретик комунізму—часто сприймається зі скептицизмом або навіть неприязню, не в останню чергу через політичні системи, які на нього посилалися. Через це легко забути, що Маркс також був проникливим спостерігачем міжнародної політики. Одна з його майже забутих праць заслуговує на особливу увагу: «Історія таємної дипломатії XVIII століття» (написана у 1856–1857 роках для New-York Tribune).

Ця робота не є економічним трактатом і не є революційним закликом до дії—це чіткий аналіз європейської розстановки сил, зокрема російської зовнішньої політики часів царів. Те, що Маркс описував тоді, сьогодні виглядає майже пророчим—особливо у світлі сучасних конфліктів, таких як війна в Україні.

Про що йдеться в тексті?

Маркс аналізує дипломатію XVIII століття як систему, що характеризується інтригами, прихованими союзами та імперською стратегією. У центрі його критики стоїть Росія, політику якої він оцінює як довгострокову та небезпечну. Особливо вражаюче те, як Маркс описує певні шаблони, що продовжують існувати, хоча й у зміненій формі:

• Експансія на Захід, Південь і Південний Схід;
• Вплив під приводом захисту відповідальності (тоді православних християн);
• Дестабілізація через таємні союзи та розкол інших держав;
• Приховування імперських інтересів як оборонної реакції.

Маркс не зупиняється на моральному засудженні, а викриває, як ці стратегії працюють—з дивовижною деталізацією та геополітичною проникливістю.

Чого хотіла Росія, за словами Маркса?

Маркс стверджував, що центральною метою Росії було забезпечити постійний доступ до теплих морів (особливо через Чорне море), щоб діяти як велика держава. Для цього вона створила ретельно налаштовану мережу дипломатії, підривної діяльності та удаваної допомоги сусіднім народам. Маркс назвав таку форму зовнішньої політики «політикою черв’яка», яка повільно, але впевнено вгризається у структури інших держав—без прямого протистояння, але з тим більшим ефектом.

Що сталося після Маркса—і як зараз?

Описані Марксом інтереси залишилися незмінними, хоча ідеології змінилися:

• За царів продовжувалась експансія на Балкани та у напрямку Середземного моря.
• Радянський Союз переслідував багато з цих геополітичних цілей—з іншими виправданнями, але зі схожими структурами: сфери впливу, буферні держави, контроль морських шляхів.
• Після розпаду СРСР Росія спочатку здавалася ослабленою. Однак після анексії Криму у 2014 році та нападу на Україну у 2022 році стало зрозуміло: старі інтереси живуть далі, тепер виправдані через культурні, історичні та безпекові аргументи.

Чому це варто читати сьогодні?

У час, коли дипломатія часто здійснюється за зачиненими дверима, а великі держави створюють наративи, щоб приховати свої інтереси, аналіз Маркса залишається прозорим та викривальним. Він демонструє, що форми змінюються, але структури часто залишаються незмінними. Тим, хто прагне зрозуміти міжнародну політику, варто перечитати, здавалося б, «застарілі» тексти новим поглядом.

Маркс не був дипломатом, але був точним діагностиком влади. Його написане—це заклик до прозорості, критичного мислення та історичної пильності. Не більше—але й не менше.

Тих, хто не боїться пізніших політичних наслідків Маркса, тут чекає відверта думка про владу та стратегію, яка навряд чи могла б бути актуальнішою.

Рекомендоване читання!